Та фіг би я пішла на ту комсомольську стройку! Я в інститут вступила не для того, щоб цеглу на будові тягати та розчин місити!” – так я здобула скандальну популярність на мега-екскурсії парком Культури у Львові, яку відвідала.
1. АВСТРІЙСЬКЕ ЗОЛОТО В ПАРКУ КУЛЬТУРИ.
До 1915 тут був Пелчинський став – тренування з греблі на човнах влітку та велика ковзанка взимку. Саме ставу завдячує своїми зигзагами вул. Вітовського.
Та на поч. 20 ст став почав висихати, поки його не спустили за наказом російської окупаційної армії під час Першої світової у 1915.
Знавці з нашої групи навіть казали, що причиною спуску ставу стало затоплене під час відступу австро-угорським військом золото, яке шукали росіяни.
2. КГБ, ЗЛОДЮГИ ТА ФОНТАН
У 70-х роках встановили фонтани, тому що у будівлі КГБ (сорі за русизм
🙂 встановили обладнання, яке потребувало охолодження.
І саме це було причиною заміни мальовничого газону на «кульбабовий» фонтан.
Потім КГБ замінили на СБУ і сучасне обладнання вже не потребувало охолодження, а фонтан залишився.
Він був облицьований гранітом, який господарські львів’яни розтягнули на свої потреби. Ентузіасти з парку знову вибили фінансування, але і другий гранітний декор зник у невідомому напрямку.
Тоді вирішили не ризикувати більше з гранітом, просто помалювати бортики білою фарбою.
Але й це не допомогло – народ постійно відкручує форсунки та крани з фонтану для своїх господарських та комерційних проектів.
3. КОМСОМОЛ ТА ВЕРТЕП РОЗПУСТИ
Партія сказала “надо” – комсомол отвєтил “есть”!
У 1977 у Парку Культури почалося будівництво концертно-розважального центру «Романтик».
Причина – як то так, що комсомол не має нормальної дискотеки?
Кожного дня на будову відправляти 100 студентів з кожного львівського ВНЗ почергово. Вони копали та вивозили ґрунт, носили цеглу, місили розчин та вивозили сміття.
Комсомольці йшли з ентузіазмом та вогнем на будову.
А коли серед них попадалися такі буржуазні елементи типу мене, то їм натякали: не підеш – не отримаєш гуртожитку та і під час сесії в тебе будуть вели-и-икі проблеми.
Я не застала золотих часів та легендарних дискотек “Романтику”.
Пам’ятаю тільки, що мій тато в 90-ті мене суворо попереджав, щоб я ні ногою не йшла в цей вертеп розпусти.
Напевно, він щось знав☺І я не йшла. Може дарма?
4. СТАЛІН, ЦВИНТАР ТА СМІТТЄЗВАЛИЩЕ.
Парк збудували у 1951 на місці стихійного сміттєзвалища, на яке його перетворили мешканці навколишніх вулиць.
Вони полюблять вивезти та залишити своє сміття і зараз на алеях парку.
А ще на місці теперішнього монументу Слави був цвинтар, на якому в 60-ті роки розташували піонерський табір.
І очевидці з нашої екскурсійної групи артистично розказували, як вони полюбляли лазити по напівзруйнованих гробівцях та бавитися черепами. Хоча, може піонери просто начиталися “Гамлета”
І як у зразковому парку сталінської доби, там стояли пам’ятники Леніну та Сталіна, якого потім замінили на Карла Маркса.
5. ЕКСГУМАЦІЯ ПО КАРТІ.
Під час Другої Світової на території парку Культури був військовий німецький шпиталь і 1300 померлих німецьких вояків поховали вздовж алей, прямо під пам’ятником Сталіну.
У 2010 їх ексгумували, ідентифікували та перепоховали біля Рави-Руської.
Німці приїхали з такими детальними картами, ніби їх робили з супутника, а не під час бойових дій та хаосу. Німці. Що скажеш.
А потім всіх нас посадили на Чортове колесо.
Так, це був ризик – атракціон працює з 1987 року. Давно хочуть замінити, але нове коштує 3 млн $. Та стільки драйву я не відчувала давно, оглядаючи панораму Львова з атракціону свого дитинства.
До речі, ви чули, що Пелчинський став на місці трамвайної колії та “кульбабового” фонтану (секретної зброї КГБ☺) збираються відновити!