Наталя Соколенко: Пані Мирославо, що вам відомо про те, хто формує позицію президента Дональда Трампа, держсекретаря Тіллерсона про те, що слід говорити, яку позицію озвучувати щодо України і щодо агресії Росії проти України, питання Криму і Донбасу?
Мирослава Гонгадзе: Насправді, я думаю не знайдеться жодної людини у світі, і в Сполучених Штатах також, яка б вам точно сказала, яким чином формується політика і шлях мислення президента Трампа. Наразі відбуваються величезні зміни в Адміністрації, в Раді Національної Безпеки, в Державному департаменті, тому конкретних прізвищ я вам не назву. Єдине, що можна сказати, це те, що частина прихильних до покращення взаємин з Росією за будь-яку ціну, тих, хто бажав би більшого зближення із Росією, в оточенні Трампа, відсовуються на другий план.
Сьогодні на ключові посади призначені такі важливі для України, для її інтересів, особи, як генерал Меттіс, який наразі керує Пентагоном, генерал МакМастер, який став головою Ради національної безпеки. Ці люди мають дуже добре, глибоке розуміння усіх небезпек, які йдуть від Росії, і вони зараз мають серйозний вплив на Трампа і на формування його політики. Щодо Тіллерсона, на мою думку, він досі вагається в своїх позиціях.
Як ми пам’ятаємо, позавчора, він поставив дуже дивне запитання під час зустрічі країн «Великої сімки», коли сказав: «Чому платники податків Сполучених Штатів повинні турбуватися про інтереси України?» Це питання було дивне і не зовсім правильне для тепер діпломата, ключової особи, яка формує міжнародну політику США. Тут почався переполох практично, всі про це написали, і керівники групи підтримки України у Конгресі зробили одразу ж термінову заяву з цього приводу. Тобто поза правильною публічною риторикою Тіллерсон насправді залишається ще досить фігурою до якої варто придивлятись. Але зрозуміло одне, — що Адміністрація взялася до більш жорсткої позиції щодо Росії, і на це думаю також вплинуло те, що триває розслідування в Конгресі, в Сенаті і в Палаті представників дві різні комісії розслідують зв’язки Трампа із Росією, і вплив чи ефект, який Росія мала на президентські вибори у США. І це так само є дуже серйозним фактором формування політики Трампа сьогодні.
Дмитро Тузов: Мирослава, як ви вважаєте, те, що Тіллерсон поставив це риторичне питання «чому платники податків Сполучених Штатів» мають підтримувати Україну», чи означає це, що у Вашингтоні призабули про Будапештський меморандум, якому Сполучені Штати поставили свій підпис? Чи забули, що свого часу, коли Україна віддала ядерну зброю, США надавали гарантії безпеки і територіальної цілісності? Чому виникають такі питання?
Мирослава Гонгадзе: Я вам скажу, що про це не призабули, про це ніколи не пам’ятали. Я розмовляла про це з багатьма політиками, які брали участь у формуванні цього Меморандуму і в спонуканні України здати ядерну зброю, і зокрема після розмови із сенатором Лугаром, який безпосередньо брав участь у цьому процесі, я нарешті зрозуміла, що сталося. Насправді Будапештський мемонрадум і є простим папірцем, він ніколи не був ратифікований, як має бути ратифікований будь-який міжнародний договір. Він ніколи не виставлявся на ратифікацію у Конгресі Сполучених штатів і тому його не сприймають як серйозне юридичне зобов’язання. В Меморандумі також не вказано чітко, які дії повинні здійснювати країни-гаранти безпеки України, якщо територіальна цілісність її буде порушена.
Дмитро Тузов: Пані Мирославо, ми зачепили у студії питання про удар по Сирії. Є багато скепсису стосовно того, що відбувається, тобто багато людей не розуміють, навіщо Сполучені Штати здійснили цей удар, тим паче на передодні зустрічі у Москві, і скепсис полягає в тому, що це ледве не якась така договірна комбінація, коли американці попередили росіян, росіяни вивели всіх, хто мав вийти із цієї бази, сирійці передислокували техніку, і в зв’язку із цим пан Трамп заперечив стереотип, що він є проросійським політиком. Що ви можете стосовно цього сказати?
Мирослава Гонгадзе: Я все таки бачу, що Росія не була готова до того, що Сполучені Штати таки здійснять удар. Тут у пресі дуже багато розмов про те, що здійснити удар Трампа переконала його дочка, Іванка Трамп, яка була надзвичайно вражена цими кадрами помираючих дітей у Сирії, проте ми наврядчи до кінця зможемо знати, що спонукало Трампа здійснити цей удар. Він дуже детально розповідав, як він прийняв це рішення під час обіду із китайським президентом. Тому я не думаю, що Росія очікувала на цей удар.
Джерело: hromadskeradio