Нарада послів була непересічною подією. Знаковою.
Не тільки через заяви Порошенка про розрив договору про “дружбу” з Росією на четвертому році війни із нею. Не менш яскравим виявився інший знак. З точністю протилежний. Його президент дав послам після свого виступу – а дипломати, через специфіку роботи, вміють читати знаки.
На “сімейному фото” наради послів просто по центру опинилася людина, яка вже не має відношення ані до закордонних установ, ані до МЗС. Людина, звільнення якої із керівництва МЗС було одним із перших рішень Кабміну після перемоги Революції гідності.
Звати його Руслан Демченко. Зовні наш герой трохи змінився від часів майдану, але це він.
Хто забув, то нагадаю. Демченко – це сірий кардинал МЗС за часів Кожари, який карав дипломатів за опонування “лінії партії”, просував ідеї Януковича, і був безмежно лояльним до режиму. Про це можуть розповісти дипломати – приміром ті, кого Демченко викликав до себе за часів Євромайдану.
Саме він курував російський напрямок.
Саме він опікувався інформполітикою міністерства.
Саме Демченко формулював і розсилав по посольствах вимоги – хто і що має говорити на зовнішньополітичній арені. Він особисто перевіряв, як працюють посольства для публічної компрометації Юлії Тимошенко і Юрія Луценка під час та після їх ув’язнення.
Але лояльні люди потрібні і Порошенку. Вже у 2014 році його запросили працювати на Банкову. Тоді у АП було пояснення – мовляв, Демченко, що за часів Януковича налагодив добрі стосунки з Москвою, є гарним переговорником із РФ. У тому числі в Мінському форматі. Тому Руслан Демченко став радником резидента (підкреслю: протизаконно, адже він підпадав під люстрацію!) – але залишався у тіні.
Але це було досі.
Тепер одіозного дипломата вивели на світло. Потужний плювок в обличчя тих дипломатів, які свого часу, всупереч тиску системи, підтримали Євромайдан і повірили у незворотні зміни. Дякую Вам, Петре Олексійовичу.