Вираз “Слава Україні!” з’явився за часів Української революції 1917-1921 років.
Гасло “Слава Україні! – Козакам слава!” використовував загін Чорних запорожців. Він існував у 1918-1920 роках. Спочатку це була кінна сотня, потім кінний дивізіон, а з березня 1919 року – 1-й кінний полк, що носив ім’я Чорних запорожців вже офіційно. Командував ними спочатку сотник Микола Римський-Корсаков, а потім полковник Петро Дяченко.
“У сотнях багато коней розсідлані, а всі мають попущені попруги. Про кінну атаку нема що й думати. Треба витягнути ворожу піхоту з горбків, бо, як підтягнуть кулемети, впадуть наші коні. Залишився єдиний вихід — піша атака: “Москалі, геть! Слава!”, – пише Петро Дяченко у книзі “Чорні запорожці. Спомини командира 1-го кінного полку Чорних запорожців Армії УНР”.
“Всім частям армії на похвалу та подяку за службу Україні відповідати: “Слава Україні”, – йшлося у наказі генерала армії УНР Михайла Омеляновича-Павленка від 19 квітня 1920 року.
За часів Гетьманату Павла Скоропадського використовували фразу “Слава Україні! – Гетьману слава!”. Найчастіше її казали сердюки, піші охоронці гетьмана.
Гасло “Слава Україні! – Героям слава” з’явилося в організації “Легія українських націоналістів” – першій українській націоналістичній організації, що діяла у 1925—1929 роках і стала однією з організацій-засновниць Організації українських націоналістів.
“Коли виникло питання про організаційне вітання, схоже на те, що саме Юрій Артюшенко запропонував використати вітання чорношличників: “Слава Україні!” – “Козакам слава!”. Пропозицію товариство прийняло, але з уточненням – відповідати треба було: “Героям слава!”, – йдеться в спогадах Петра Дяченка.
Старшина Армії УНР та письменник Юрій Горліс-Горський в романі “Холодний Яр” вказує на поширення серед повстанців Холодного Яру (1918—1922 роки) вітання “Слава Україні! – Україні слава!”.
24 вересня 1920 року на нараді отаманів у Медведівці на Черкащині криворізького отамана Степового-Блакитного (Кость Пестушко) було обрано Головним отаманом усіх повстанських загонів Холодного Яру і околиць. Степова дивізія, яка налічувала від 12 до 18 тисяч бійців, використовувала вітання “Слава Україні!” – “Україні слава!”.
Гасло “Слава Україні” затвердили, як офіційне на зборах ОУН у 1941 році. Відповідати потрібно було “Героям слава”, або просто “Слава”.
ОУН використовувала гасло “Слава Україні – Вождеві слава”. Вождем називали спочатку Євгена Коновальця, потім Андрія Мельника.
За часи СРСР гасло було суворо заборонене. Його відродили в часи перебудови. “Слава Україні” вигукували на мітингах і демонстраціях.
У цей час з’являється продовження фрази “Слава нації! Смерть ворогам!” та “Україна понад усе!”. Раніше такі фрази ніхто не використовував. Вперше їх почали використовувати представники Української націоналістичної самооборони (УНСО) – силового підрозділу партії УНА.